Про «древні» церкви ми знаємо наступне:
У 1795 р. мешканці Кобижчи писали державцям: «в містечку Кобижчи з 1654 р., з причини невеликій кількості народу, який залишився після татарської навали, була тільки одна церков, під назвою міська, на честь Різдва Христова. Після припинення варварської навали народ, який зібрався й оселився за течією річки Кобижчи, при спроможності, в урочищі Савинцях у 1700 році збудував другу церкву, в ім’я Успіня Богоматері, а після в невіддалені часи, коли ще зібралися и расплодилися люди, в бувшому у містечку замку збудували третю церкву, Покрова Богородиці.» Пізніши мешканці писали, що в зв’язку з великою чисельністю покровського приходу, біля нього була зведена Миколаївська церква. Але вона занепала та й парафіяни, котрим було далеко ходити, в кількості 780 душ звернулись за дозволом перенести Миколаївський храм на інше місце. Дозвіл було дано і 1801 р. на краю Кобижчи був освячено храм в честь Святої Троіци.
Про «древні» церкви ми знаємо наступне:
У 1795 р. мешканці Кобижчи писали державцям: «в містечку Кобижчи з 1654 р., з причини невеликій кількості народу, який залишився після татарської навали, була тільки одна церков, під назвою міська, на честь Різдва Христова. Після припинення варварської навали народ, який зібрався й оселився за течією річки Кобижчи, при спроможності, в урочищі Савинцях у 1700 році збудував другу церкву, в ім’я Успіня Богоматері, а після в невіддалені часи, коли ще зібралися и расплодилися люди, в бувшому у містечку замку збудували третю церкву, Покрова Богородиці.» Пізніши мешканці писали, що в зв’язку з великою чисельністю покровського приходу, біля нього була зведена Миколаївська церква. Але вона занепала та й парафіяни, котрим було далеко ходити, в кількості 780 душ звернулись за дозволом перенести Миколаївський храм на інше місце. Дозвіл було дано і 1801 р. на краю Кобижчи був освячено храм в честь Святої Троіци.